Дорога (ім’я), хочеться сказати Вам спасибі за те, що провели клас через цікаві і пізнавальні 11 років життя. Спасибі, що ніколи не опускали руки і мали залізне терпіння. Всі батьки, які зібралися тут, щиро бажають Вам здоров’я і сил вчити наступні покоління хлопців. Ніколи не знайте бід і турбот. Щастя Вам, (ім’я)!
Слова подяки вчителю до сліз
Учитель – це маяк в бурхливому потоці знань. І пройшовши загальний шлях, хочу сказати слова подяки за кожне напутнє слово, підтримку, розуміння і людське співчуття. Ви вклали в кожногоучня частину своєї душі, сподіваюся, ми виправдаємо ваші надії! Спасибі вам за все, що ви для нас зробили!
Шановний колектив школи №10! Спасибі всім вам за те, що ми дорослішали в атмосфері доброти і позитиву. Ми щиро вдячні вам за те, що відвідувати школу було цікаво, приємно, спокійно і не страшно. За ваше милосердя і поблажливість до наших помилок – особлива подяка. Ми вас дуже поважаємо, любимо і сподіваємося, що і ви нас будете згадувати добрим словом. Бажаємо вам процвітання, успіхів у всіх починаннях, реалізації всіх планів і незламного здоров’я! Школі бажаємо, щоб її вчителі та учні пишалися один одним навіть через багато років після розставання!
Хочемо висловити слова величезної подяки. Спасибі Вам, за Вашу працю. За те, що з дня на день, Ви кожного зі своїх учнів даруєте частинку себе. Ви даєте знання, діліться своїм досвідом, приділяєте увагу і, врешті-решт, даруєте частинку свого серця. Дякуємо за Ваш професіоналізм, унікальний підхід до кожної дитини, Ваше велетенське терпіння і відповідальність. Бажаємо Вам здоров’я, удачі і благополуччя.
Мій учитель – ви мій друг. Спасибі за те, що кожен день вчите нас чомусь новому та цікавому, допомагаєте і любите нас як своїх дітей.
Учитель! Як багатогранно це слово! Скільки ніжності і тепла в ньому. Зі словами подяки хотілося б до вас звернутися. Адже ваша праця є неоціненним і шляхетний. Ви ведете нас по життю. Вивчайте виживати в цьому світі, роблячи нас людьми. Міцного здоров’я Вам, сонячних посмішок, безхмарного неба і творчого натхнення.
Ось і настав той довгоочікуваний для нас момент. Він віддається в нашому серці урочистій мелодією. Разом з тим, нам сумно і ми сповнені жалю. Ми залишаємо стіни рідної школи. Ці роки вже не повторяться і їх ніяк не повернути. У минулому залишаються прекрасні шкільні роки, коли нас прощали за наші вчинки, брали помилки; коли завжди намагалися зрозуміти і допомогти, вчили і підтримували. Для нас школа – це не тільки місце, де ми отримали знання. Це дійсно наш другий дім. Хоч це і банально звучить. А ви нам, наш дорогий учитель, стали практично як член сім’ї. Найчастіше ми не розуміли вас і збирали образи. Нерідко навіть самі ображали вас. Хочемо попросити за це вибачення. Тоді ми були ще дурними дітьми. Ви завжди були поруч. І не тільки для того, щоб навчити писати, рахувати і читати. Ви навчили нас набагато більшого – думати, замислюватися, відповідати за свої дії, аналізувати. Спасибі вам велике за це!